ЛІЦЕНЗУВАННЯ МЕДИЧНОЇ ПРАКТИКИ: новели 2015 року

9 октября 2015 - Алла Кизим

 

26 березня 2015 року Президент України підписав Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 2 березня 2015 року № 222-VIII. Проаналізуємо положення цього Закону, враховуючи можливість його впровадження у медичній сфері у формі нових Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики

 

ЛІЦЕНЗУВАННЯ МЕДИЧНОЇ ПРАКТИКИ: новели 2015 року

 

Олена Беденко-Зваридчук,

директор ЮК «МедАдвокат», голова Комітету з медичного права Асоціації правників України

 

Перехідними положеннями передбачено, що Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 2 березня 2015 року № 222-VIII (далі — Закон про ліцензування) набере чинності через три місяці після опублікування, а саме — у День Конституції України, 28 червня 2015 року. Такий термін визначено для того, щоб всі центральні органи виконавчої влади встигли вжити необхідних підготовчих заходів, у тому числі розробити нормативні акти та процедуру їх впровадження.

Протягом останніх 10 років в Україні активно обговорюється питання про зміни в організаційних підходах до провадження медичної практики. Зокрема, йдеться про персональне ліцензування медичних працівників та зміну підходів до заснування медичних закладів та створення кабінетів.

На жаль, європейські підходи до ліцензування медичної практики ще не відобразилися у нових законодавчих актах, зокрема у Законі про ліцензування. Так, відповідно до підпункту 15 пункту 1 статті 7 Закону про ліцензування медична практика підлягає ліцензуванню. Тобто у Законі про ліцензування залишився старий підхід до провадження медичної практики — ліцензування господарської діяльності, а не персональне ліцензування медичних працівників.

На час написання матеріалу законопроекти про лікарське самоврядування, про заклади охорони здоров’я та про внесення змін до Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19 листопада 1992 р. 2801-XII щодо самоврядування та персонального ліцензування не були подані до розгляду профільним Комітетом Верховної Ради України з питань охорони здоров’я (офіційна веб-сторінка Комітету з питань охорони здоров’я — http://komzdrav.rada.gov.ua/komzdrav/control/uk/index).

Законом про ліцензування визначено такі нові терміни, як «безліцензійна діяльність» та «здобувач ліцензії» (ст. 1 Закону про ліцензування). Також Законом про ліцензування передбачено створення окремого спеціального загальнодержавного органу з питань ліцензування, Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування та можливість проведення ліцензування місцевими органами виконавчої влади. Тобто з червня 2015 року видавати ліцензії на медичну практику теоретично можуть як Міністерство охорони здоров’я України, так і органи виконавчої влади та державні колегіальні органи, наприклад, Департаменти (Управління) охорони здоров’я при місцевих державних адміністраціях (ст. 4 та 6 Закону про ліцензування).

 

ВРЕЗ

Орган ліцензування — це орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або уповноважений законом державний колегіальний орган (ст. 1 Закону про ліцензування)

 

Відповідно до статті 4 Закону про ліцензування спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, зокрема:

• узагальнює практику застосування нормативно-правових актів з питань ліцензування;

• погоджує проекти нормативно-правових актів у сфері ліцензування (у тому числі ліцензійні умови), що розробляються та/або приймаються органами виконавчої влади, державними колегіальними органами;

• утворює Експертно-апеляційну раду з питань ліцензування та забезпечує її діяльність;

• видає розпорядження про усунення порушення законодавства у сфері ліцензування та розпорядження про відхилення або задоволення апеляцій чи скарг з урахуванням рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування;

• одержує інформацію з питань ліцензування та контролю за наявністю ліцензій у суб’єктів господарювання від органів ліцензування, органів, що здійснюють контроль за наявністю ліцензій, зокрема щорічний ліцензійний звіт та щорічний звіт про виявлення безліцензійної діяльності.

Розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, прийняті в межах його повноважень, будуть обов’язковими до виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами всіх форм власності, а також фізичними особами — підприємцями.

Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування створюється на підставі статей 4 та 5 Закону про ліцензування. Цей орган має бути постійним колегіальним органом при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування та діяти за регламентом, що затверджується спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

На Експертно-апеляційну раду з питань ліцензування покладено такі обов’язки:

• розгляд апеляцій та інших скарг здобувачів ліцензії, ліцензіатів на дії органу ліцензування або інших заявників щодо порушення законодавства у сфері ліцензування;

• розгляд звернень органів ліцензування або спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування щодо проведення позапланових перевірок додержання ліцензіатами вимог ліцензійних умов.

Так, здобувачі ліцензії та ліцензіати матимуть можливість оскаржити прийняті рішення про відмову у видачі та анулювання ліцензії через новостворений орган.

До складу Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування входять:

• очільник — голова, який за посадою є керівником спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування;

• перший заступник голови — призначається з представників громадськості, науковців, суб’єктів господарювання або їх об’єднань за результатами обрання його членами Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування;

• заступник голови — призначається головою Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування з числа державних службовців.

Склад Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування формується за пропозиціями громадських організацій, суб’єктів господарювання та їх об’єднань, посадових осіб органів ліцензування та наукових установ і затверджується спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Представники громадських організацій, суб’єктів господарювання, їх об’єднань та науковці залучаються до складу Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування у кількості не менш як п’ятдесят відсотків її складу.

Тобто з червня 2015 року у ліцензіатів, науковців та представників громадських організацій з’явиться реальна можливість увійти до складу колегіального органу — Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування.

Визначення органу ліцензування у сфері охорони здоров’я відбуватиметься на підставі акту Кабінету Міністрів України. На час написання матеріалу визначення МОЗ України органом ліцензування господарської діяльності з медичної практики відбувається на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку органів ліцензування» від 14 листопада 2000 р. № 1698. Якщо не буде видано нової постанови КМУ із затвердженням іншого переліку органів ліцензування, МОЗ України залишиться єдиним органом ліцензування.

Основним повноваженням органу ліцензування відповідно до статті 6 Закону про ліцензування є видача ліцензії на право здійснення видів господарської діяльності. Також орган ліцензування здійснюватиме експертизу поданих документів для отримання ліцензії на медичну практику, розроблятиме проекти ліцензійних умов і змін до них і подаватиме їх в установленому порядку на затвердження Кабінету Міністрів України, здійснюватиме державний контроль за дотриманням ліцензійних умов тощо.

Новацією є те, що прийняті органом ліцензування рішення відображатимуться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.

Звісно, ліцензіатів та здобувачів ліцензії особливо цікавить питання про нові Ліцензійні умови провадження медичної практики (далі — Ліцензійні умови). Так, статтею 9 Закону про ліцензування передбачено основні вимоги до такого документу.

Насамперед з червня 2015 року Ліцензійні умови та зміни до них затверджуватимуться Кабінетом Міністрів України. Зміни до нормативно-правових актів КМУ зазвичай потребують тривалого часу для погодження, тож можна прогнозувати більшу сталість Ліцензійних умов та неможливість органа ліцензування вимагати внесення не передбачених Ліцензійними умовами даних до документів, що складатимуть ліцензійну справу.

Ліцензійними умовами встановлюватиметься зміст та форма:

• заяви про одержання ліцензії;

• документів, що додаються до заяви про одержання ліцензії;

• опису документів, що подаються для одержання ліцензії;

• документів щодо кожного місця провадження господарської діяльності (ст. 9 Закону про ліцензування).

Крім того, у разі внесення змін до чинних Ліцензійних умов, які потребуватимуть виконання суб’єктами господарювання підготовчої роботи, такі Ліцензійні умови або їх окремі положення мають набирати чинності через певний строк з дня їх опублікування, достатній для проведення таких підготовчих робіт, що не може бути меншим, ніж два місяці.

У разі внесення змін до Ліцензійних умов у частині переліку документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії, цими ж змінами встановлюється строк надання здобувачами ліцензій цих додаткових документів, який не може бути меншим, ніж два місяці з дня оприлюднення змін до ліцензійних умов.

Так, усім ліцензіатам, які отримали ліцензію на провадження медичної практики до червня 2015 року, після затвердження нових Ліцензійних умов, за наявності відмінних форм Відомостей чи в разі зміни пакету документів, що мають подаватися до органу ліцензування, необхідно буде надати органу ліцензування актуальний варіант пакету документів.

Нові Ліцензійні умови включатимуть:

1) вичерпний перелік документів, що підтверджують відповідність суб’єкта господарювання вимогам Ліцензійних умов, крім документів, які органи влади не можуть вимагати відповідно до частини сьомої статті 9 Закону України «Про адміністративні послуги» від 6 вересня 2012 р. № 5203-VI, щодо:

• відомостей про місця провадження господарської діяльності із зазначенням щодо кожного з них виду діяльності (повністю або частково щодо зазначеного у заяві) або операцій, що за ним провадитимуться;

• відомостей про засоби провадження господарської діяльності;

2) кадрові вимоги щодо:

• мінімальної кількості працівників за окремими посадами (якщо це зумовлено особливостями провадження певного виду господарської діяльності, встановлюються вимоги щодо наявності у певних працівників відповідної освіти, кваліфікації та (або) стажу роботи, зокрема у фізичних осіб — підприємців, мінімальної частки кваліфікованих працівників за певними посадами, які уклали трудові договори з ліцензіатом);

• даних про наявність трудових договорів з усіма найманими працівниками;

3) організаційні вимоги щодо:

• зберігання протягом дії ліцензії документів, копії яких подавалися до органу ліцензування;

• зберігання протягом строку дії ліцензії документів (копій), які підтверджують достовірність даних, що зазначалися здобувачем ліцензії у документах, які подавалися до органу ліцензування;

• строку повідомлення органу ліцензування про всі зміни даних (у тому числі розширення, звуження), зазначених у документах, що додавалися до заяви, який не може бути меншим, ніж один місяць з дня настання таких змін;

• провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, виключно в межах місць провадження господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, зазначених у відомостях про них, поданих до органу ліцензування згідно з вимогами Ліцензійних умов, використання виключно таких місць у провадженні виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню;

• провадження виду господарської діяльності виключно з використанням засобів їх провадження, що зазначені у відомостях про них, які подані до органу ліцензування згідно з вимогами Ліцензійних умов;

• подання передбаченої законом звітності;

• порядку дій ліцензіата у разі планового або позапланового припинення (у зв’язку з неможливістю використання матеріально-технічної бази, виникненням форс-мажорних обставин тощо) провадження ним виду господарської діяльності загалом або за певними місцями провадження такої діяльності та відновлення її провадження;

• забезпечення присутності керівника ліцензіата, його заступника або іншої уповноваженої особи під час здійснення органом ліцензування в установленому законом порядку перевірки додержання ліцензіатом вимог Ліцензійних умов;

4) технологічні вимоги щодо наявності певної матеріально-технічної бази разом з даними, що дають можливість її ідентифікувати;

5) спеціальні вимоги, передбачені законом, щодо:

• обмеження щодо суміщення здійснення видів господарської діяльності;

• можливості провадження видів господарської діяльності лише юридичними особами або лише юридичними особами окремих організаційно-правових форм (сумнівно для медичної практики);

• розміру статутного капіталу (сумнівно для медичної практики);

• обмеження щодо здійснення над суб’єктом господарювання контролю, у значенні, наведеному у Законах України «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001 р. № 2210-III та «Про оборону України» від 6 грудня 1991 р. № 1932-XII (сумнівно для медичної практики).

Законом про ліцензування передбачено спрощення процедури подання документів для отримання ліцензії. Здобувач ліцензії на власний розсуд зможе подати документи для отримання ліцензії нарочно, переслати їх поштою або подати в електронному вигляді.

Подання документів в електронному вигляді до органу ліцензування та видача ним документів в електронному вигляді за допомогою телекомунікаційних засобів зв’язку здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 10 Закону про ліцензування).

Відповідно до статті 11 Закону про ліцензування у разі подання електронних документів у випадках, передбачених Законом про ліцензування, усі документи, крім документів, що засвідчують права уповноваженої особи, можуть засвідчуватися електронним цифровим підписом заявника відповідно до законодавства.

Електронний документ вважається одержаним органом ліцензування з часу надходження заявникові повідомлення в електронній формі про одержання такого електронного документа органом ліцензування. Орган ліцензування автоматично після отримання від заявника електронного документа надсилає йому електронний документ з підтвердженням факту одержання електронного документа.

Наразі залишається не зрозумілим, чи створюватимуть ліцензіати окремі електронні ключі, які використовуватимуться для подання документів до органу ліцензування, чи держава обере шлях оптимізації часово-грошово-ресурсних затрат ліцензіатів і дозволить використовувати для подання документів електронні ключі, які нині використовуються для подання податкової та статистичної звітності в електронному вигляді. На наш погляд, використання вже наявних ключів та розробка додаткових функцій у вже наявному програмному забезпеченні для фіскальних органів є значно простішим, ніж розробка програмного забезпечення та виготовлення електронних ключів «з нуля».

Видача ліцензій здійснюватиметься у бажаний для здобувача ліцензії спосіб (нарочно, поштою або в електронній формі) із визначенням основного способу видачі — пересилка поштою.

Законом про ліцензування передбачені новації щодо повторного подання документів здобувачем ліцензії у разі прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії.

У разі встановлення невідповідності здобувача ліцензії Ліцензійним умовам, встановленим для провадження виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про отримання ліцензії, здобувач ліцензії може подати до органу ліцензування нову заяву про отримання ліцензії після усунення причин, що стали підставою для прийняття такого рішення.

У разі виявлення недостовірності даних у підтвердних документах, поданих здобувачем ліцензії (встановлення на момент подання документів здобувачем ліцензії чи ліцензіатом розбіжності між даними, наведеними у них, та фактичним станом цього суб’єкта господарювання) повторну заяву про отримання ліцензії здобувач ліцензії зможе подати не раніше ніж через три місяці з дати прийняття відповідного рішення про відмову.

Приймаючи рішення про відмову у видачі ліцензії, орган ліцензування має зазначити перелік та опис підстав (обґрунтування) для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії та пропозиції щодо усунення відповідних недоліків, які мають бути викладені в однозначній, зрозумілій та достатній для виконання здобувачем ліцензії формі.

Ліцензія видаватиметься на необмежений строк.

Відповідно до статті 13 Закону про ліцензування набуття здобувачем ліцензії права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відбувається з моменту внесення даних про рішення органу ліцензування про видачу йому ліцензії до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців. Це положення є позитивною зміною, оскільки більшість ліцензіатів часто стикаються із такими технічними проблемами, як: листи до ліцензіатів не надходять (губляться) (термін інформування поштою про рішення про видачу ліцензії нині становить календарний місяць); ліцензіати не мають можливості вчасно внести оплату та оперативно отримати бланк ліцензії; у разі кадрових змін у МОЗ України відбуваються затримки із підписанням бланку ліцензії посадовою особою МОЗ України (затримки із видачею бланків ліцензії у такому разі можуть сягати 3-х місяців) тощо.

Так, можливість подавати документи в електронному вигляді та розпочинати роботу медичного закладу чи кабінету на підставі прийнятого позитивного рішення, що відображено в Єдиному реєстрі, — великий крок до спрощення процедури отримання ліцензії.

Оплата за видачу ліцензії залишається незмінною — одна мінімальна заробітна плата — у разі видачі ліцензії МОЗ України (центральний орган виконавчої влади).

Якщо буде прийняте рішення про передачу повноважень з видачі ліцензії Департаментам (Управлінням) охорони здоров’я при Державних адміністраціях, оплата за видачу ліцензії становитиме 10 % від розміру мінімальної заробітної плати, що є чинною на день прийняття рішення про видачу ліцензії.

Переоформлення ліцензії є безоплатним.

Закон про ліцензування не містить такого поняття, як копія ліцензії, яку отримують фізичні особи — підприємці та юридичні особи у разі створення філій або відокремлення структурних підрозділів, які розташовані за іншою адресою.

Усі зміни, які відбуватимуться протягом здійснення господарської діяльності з медичної практики, мають оформлюватися та подаватися ліцензіатом до органу ліцензування. Наразі не вирішеним є питання, чи буде це подання повного пакету документів, як це відбувається нині, чи нормотворець спростить подачу документів, обмеживши їх переліком змін, що відбулися.

Законом про ліцензування передбачено можливість працювати протягом 6-и місяців після реорганізації юридичної особи основному правонаступнику. Така юридична особа має переоформити ліцензію у зазначений строк.

Крім того, Законом про ліцензування передбачено можливість переходу права на здійснення виду господарської діяльності, на який отримано ліцензію, від ліцензіата, що був фізичною особою — підприємцем, до іншої фізичної особи, яка є її спадкоємцем. Така ліцензія підлягає у місячний строк переоформленню органом ліцензування на ім’я спадкоємця з дати набуття ним такого права, за умови відповідності спадкоємця вимогам відповідних Ліцензійних умов. Наразі це є одним із найбільш незрозумілих положень, якщо застосовувати Закон до медичної практики, враховуючи положення, що є чинними нині: ліцензіат — фізична особа — підприємець має бути медичним працівником, щоб мати можливість здійснювати медичну практику. Спадкоємці такого ліцензіата можуть не бути медичними працівниками, тому через невідповідність вимогам до освіти не можуть здійснювати такий вид господарської діяльності.

Законом про ліцензування передбачені підстави для анулювання ліцензії:

1) заява ліцензіата про анулювання власної ліцензії;

2) набрання чинності рішенням органу ліцензування про анулювання ліцензії або скасування такого рішення спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування;

3) наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи (державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця);

4) подання копії свідоцтва про смерть фізичної особи — підприємця (у разі відсутності правонаступника);

5) акт про невиконання розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності;

6) акт про повторне порушення ліцензіатом Ліцензійних умов;

7) акт про виявлення недостовірності даних у документах, поданих суб’єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії;

8) акт про відмову ліцензіата у здійсненні перевірки органом ліцензування;

9) несплата за видачу ліцензії.

 

ВРЕЗ

Повторним порушенням ліцензіатом Ліцензійних умов вважається вчинення ним протягом двох років з дня видання органом ліцензування розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов нового порушення хоча б однієї з вимог Ліцензійних умов, щодо якої видавалося таке розпорядження (ст. 16 Закону про ліцензування)

 

Державний нагляд за здійсненням господарської діяльності з медичної практики провадитиметься у формі планових та позапланових перевірок, які здійснюватимуться державними органами, на які згідно із законом покладено функції контролю за наявністю ліцензій. Позапланові перевірки додержання ліцензіатами вимог Ліцензійних умов здійснюються у разі наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) виявлення у документах, що подаються ліцензіатом до органу ліцензування згідно з Законом про ліцензування, інформації, що вказує на недотримання ним вимог Ліцензійних умов, — з метою перевірки додержання ліцензіатом вимог Ліцензійних умов у відповідній частині;

2) виявлення у державних інформаційних ресурсах (паперових або електронних) інформації, що свідчить про порушення ліцензіатом вимог Ліцензійних умов або не узгоджується з інформацією, що подається ліцензіатом до органу ліцензування відповідно до вимог Закону про ліцензування, — з метою перевірки додержання ліцензіатом вимог Ліцензійних умов у відповідній частині (зокрема, повідомлення про зміну даних, зазначених у підтвердних документах) або перевірки достовірності відповідної інформації;

3) розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов, видане за результатами проведення планових заходів, — з метою перевірки його виконання;

4) обґрунтоване звернення фізичної або юридичної особи про те, що внаслідок порушення ліцензіатом вимог Ліцензійних умов такій особі (особам) було завдано матеріальної шкоди або порушено її (їхні) законні права чи інтереси, — з метою перевірки додержання ліцензіатом вимог Ліцензійних умов у відповідній частині;

5) повідомлення посадових осіб органів контролю про виявлені під час виконання контрольних повноважень порушення ліцензіатом вимог Ліцензійних умов — з метою перевірки додержання ліцензіатом вимог Ліцензійних умов у відповідній частині;

6) неподання ліцензіатом у встановлений строк до органу ліцензування звітності, подання якої передбачено Ліцензійними умовами, без поважних причин, що унеможливлюють її подання і настання яких не залежить від волі ліцензіата, та повідомлення про них органу ліцензування — з метою перевірки додержання ліцензіатом вимог Ліцензійних умов у відповідній частині;

7) реалізація загрози життю чи здоров’ю людей, навколишньому природному середовищу або державній безпеці, яка безпосередньо пов’язана з провадженням ліцензіатом виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, та документально підтверджена органом державної влади, уповноваженим у відповідній сфері, — з метою перевірки додержання ліцензіатом вимог Ліцензійних умов, що пов’язані з відповідним випадком.

Позапланова перевірка додержання ліцензіатом вимог Ліцензійних умов на підставах, передбачених пунктами 2, 4 та 5 зазначеного переліку, здійснюється лише за наявності погодження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, яке надається на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування за зверненням органу ліцензування.

Анонімні звернення не є підставою для здійснення позапланових перевірок.

Строки повідомлення про здійснення перевірок залишилися не змінними — 10 днів для повідомлення про планову перевірку та у день перевірки — про позапланову.

Звичайно, нинішніх ліцензіатів турбує питання про необхідність переоформлювати ліцензію у зв’язку із прийняттям нового Закону про ліцензування. Відповідно до статті 21 Закону про ліцензування ліцензії на провадження видів господарської діяльності, що на день набрання чинності цим Законом є чинними, продовжують діяти.

Ліцензії на провадження видів господарської діяльності, зазначені у статті 7 Закону про ліцензування:

• види господарської діяльності яких звужені, — підлягають переоформленню, що здійснюється органом ліцензування у триденний строк безкоштовно;

• які є чинними на день набрання чинності цим Законом та мали обмежений термін дії, є безстроковими і можуть бути, за заявою ліцензіата, переоформлені відповідним органом ліцензування безкоштовно у тижневий строк.

Наразі працівники МОЗ України виконують роботу з підготовки нових Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики.

Усі зацікавлені особи мають можливість подавати свої пропозиції до Ліцензійних умов, що розробляються, шляхом надсилання письмових пропозицій, а також надалі взяти участь у громадському обговоренні створеного документу. За актуалізацією інформації можна стежити на сайті МОЗ України у розділі «Зв’язки з громадськістю» — «Консультації з громадськістю» — http://www.moz.gov.ua/ua/portal/ms_consultpublic.

Сподіваємося, нові Ліцензійні умови відповідатимуть актуальним потребам ліцензіатів і не ускладнюватимуть робочий процес.

 

"Практика управління медичним закладом", № 5-6 (травень-червень), 2015

 

Комментарии (0)

Нет комментариев. Ваш будет первым!